Місце народження, освіта.

Уродженець Рівного. У 1989 році закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю "інженер електронної техніки". У перерві між навчанням (у 1984-1986 рр..) Відслужив в армії.

Кар'єра. З 1989 по 1996 рр.. Ю. Луценко - інженер-технолог, майстер дільниці, начальник техбюро цеху на заводі ім.60-річчя Жовтня, головний конструктор заводу "Газотрон" у Рівному, заступник голови Рівненської облради, голова комітету економіки Рівненської облдержадміністрації. У 1997 - 1998 рр.. - Заступник голови Міністерства у справах науки і технологій. З вересня 1998 по квітень 1999 рр.. - Помічник Прем'єр-міністра України Валерія Пустовойтенка. Потім Ю. Луценко три роки працює помічником-консультантом народного депутата, лідера Соцпартії України Олександра Мороза в Секретаріаті Верховної Ради. Секретар політради СПУ в 1996-1998 рр.. Був народним депутатом України від Соцпартії в парламенті IV скликання.

З кінця 1990-х і аж до перемоги Віктора Ющенка на виборах Президента в 2004-му Ю. Луценко виступав активним борцем з режимом Леоніда Кучми. У 2001 році був одним з керівників гучної акції протесту "Україна без Кучми", що супроводжувалася серйозними сутичками маніфестантів з правоохоронцями. Восени 2004-го був в числі безпосередніх організаторів і керівників акції громадянської непокори в Києві, часто виступав перед людьми на Майдані. На хвилі "помаранчевої революції" 4 лютого 2005-го прийшов на посаду глави МВС. Ю. Луценко став першим в історії України цивільним керівником цього силового відомства. Обіймав посаду в трьох урядах підряд - Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова і Віктора Януковича.

На радість політичних опонентів, 1 грудня 2006 року був звільнений з посади Міністра внутрішніх справ. Його змінив колишній одно партієць, член антикризової коаліції Василь Цушко.

Після відставки Ю. Луценко оголосив про створення опозиційного громадського руху "Народна самооборона", до якого приєдналися колишні "нашоукраїнці" Микола Катеринчук і Давид Жванія, радник Президента Тарас Стецьків. А слідом за цим по слідували організований Генпрокуратурою обшук в квартирі опозиціонера і узяття з нього підписки про невиїзд за підозрою в протизаконній, необґрунтованій роздачі нагородних пістолетів. Втім, цей факт тільки посприяв зростанню рейтингу екс-міністра.

Здавши портфель міністра, Ю. Луценко завив про необхідність провести позачергові парламентські вибори і, по-суті, розпочав виборчу кампанію "Народної самооборони". Невипадково гаряче підтримав ініціативу Президента по достроковому розпуску Верховної Ради V скликання. Коли незаплановані вибори стали реальністю, був створений виборчий блок "Наша Україна - Народна самооборона" (НУНС). Список кандидатів очолив екс-глава МВС.

18 грудня 2007-го, незабаром після створення коаліції між БЮТ і НУНС, призначений головою МВС в другому уряді Ю. Тимошенко. 28 січня 2010, напередодні другого туру президентських виборів, в якому взяли участь Прем'єр Ю. Тимошенко і лідер Партії регіонів В. Янукович, за ініціативою фракції ПР Верховна Рада відправила Ю. Луценка у відставку. Ю. Тимошенко скликала позачергове засідання Кабміну, на якому Ю. Луценко був призначений першим заступником Міністра внутрішніх справ з покладанням на нього виконання обов'язків глави МВС. Однак після того, як Окружний адміністративний суд Києва зупинив рішення уряду, Кабмін замінив його на Михайла Клюєва. Звільнено після призначення нового керівництва МВС у березні 2010 р.

Погляди, вчинки, оцінки. Діяльність в МВС у 2005-му Ю. Луценко почав з серйозного чищення кадрів. Перший наказ нового Міністра стосувався створення Департаменту внутрішньої безпеки, якому він підпорядкував інспекцію по особовому складу і колишній відділ внутрішньої безпеки, а також передав (на якийсь час) спец підрозділ "Сокіл" УБОЗу, до того займався знешкодженням особливо небезпечних злочинців. Новий шеф МВС був упевнений, що, не навівши лад у своєму відомстві, не можна домогтися правопорядку в країні.

В одному з інтерв'ю в лютому 2005-го Ю. Луценко сказав: "У моєї сім'ї є і квартира, і машина. Дачею ми не обтяжені, та й службова мені не потрібна. Крім охорони для моїх дітей, за яку я плачу сам, мені більше нічого не потрібно. Тільки б пройти цей рік живим ". Невдовзі після призначення Ю. Луценко пройшла хвиля повідомлень про порушення низки кримінальних справ, фігурантами яких виступали багато відомих політиків і бізнесменів, які підтримували колишню владу. Однак слідом за "справами" гучних судових процесів так і не було. На думку тисяч українців, революційне гасло "Бандитам - тюрми!" залишився нереалізованим. З цього приводу Ю. Луценко не раз виправдовувався: багато розслідувані міліцією справи застрягли в органах прокуратури. Тим не менш, у вересні 2006-го Ю. Луценко опинився у трійці державних діячів (разом з В. Януковичем і лідером БЮТ Ю. Тимошенко), чиї дії українці підтримують найбільше (згідно з соцопитуванням Центру ім.Разумкова).

У липні 2006-го Ю. Луценко засудив лінію лідера СПУ О. Мороза і порвав з партією, яка вступила в парламентську коаліцію з Партією регіонів (ПР) і КПУ. Будучи головою МВС в уряді "регіонала" В. Януковича був як кістка в горлі для багатьох політичних опонентів. Скажімо, для одного з лідерів ПР, народного депутата Бориса Колесникова, який кілька місяців у 2005-му провів в тюремній камері під слідством за підозрою у вимаганні. Або для його впливового колеги по фракції Євгена Кушнарьова, що фігурував у кримінальній справі за підозрою в сепаратизмі. Останній навіть сказав, що за кандидатуру Ю. Луценко в уряд В. Януковича члени фракції Партії Регіонів голосували, "зціпивши зуби і заплющивши очі".

Багатьом водіям Ю. Луценко запам'ятався своїми реформами в ДАІ. Наприклад, ліквідацією КПП на підступах до населених пунктів, спробами покласти край використанню "блатних" номерних знаків, особистими перевірками дорожніх постів. Другий прихід на пост глави МВС ознаменувався чисткою рядів ДАІ і тисячами відібраних за порушення Правил дорожнього руху водійських посвідчень. А ще - ініціативами щодо створення Національного антикорупційного бюро, яке займалося б розслідуванням "подвигів" вищих чиновників, депутатів, суддів, і з укрупнення Міністерства внутрішніх справ за рахунок прикордонної та митної служб.

З поверненням на посаду міністра у Ю. Луценко загострилися відносини з мером Києва Леонідом Черновецьким (до речі, голову МВС спостерігачі розглядають як потенційного кандидата на пост столичного градоначальника). 18 січня засідання Ради нацбезпеки взагалі закінчилося відвертою сутичкою між політиками у присутності багатьох високопоставлених чиновників. За версією Черновецького, Луценко накинувся на нього з кулаками за те, що мер на засіданні РНБО пригадав "кримінальну" історію. Про те, як свого часу глава МВС вимагав від нього ділянку столичної землі і погрожував посадити за грати сина міського голови. За версією міністра, Черновецький його публічно оббрехав, стукнув ногою по хворому коліну, за що у відповідь при свідках отримав ляпас і невтішну характеристику: "брехун і просто падлюка".

Через тиждень після інциденту стало відомо, що столична прокуратура порушила відносно високопоставленого політика кримінальну справу за ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України (умисне легке тілесне ушкодження), найжорсткішою санкцією за якою є арешт строком до шести місяців або обмеження свободи строком до двох років.

Сім'я. Ю. Луценко одружений. Виховує двох синів. Дружина Ірина - фінансовий директор у компанії "Українські новітні телекомунікації".