Місце народження, освіта.Народився в Києві. У 1986 році закінчив історичний факультет Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка. Доктор історичних наук, професор, дійсний член Академії правових наук України.

Кар'єра. Трудову діяльність розпочав копіювальником, реставратором Центрального державного архіву кінофотодокументів Україні. У 1986-1990 рр.. Д. Табачник - аспірант, молодший науковий співробітник Інституту історії Академії УРСР. У 1991-1992 рр.. - Старший консультант, головний консультант секретаріату Комісії Верховної Ради України з питань молоді, фізичної культури і спорту. У 1992-1993 рр.. - Керівник прес-служби Кабінету Міністрів України, прес-секретар Кабміну - начальник Головного управління інформації та зв'язків з пресою та громадськістю. У 1993-1994 рр.. - Перший заступник голови Держкомітету України у справах преси, видавництв та книгорозповсюдження.

Першою в ланцюжку вищих державних постів стала посада голови Адміністрації Президента України, яку Табачник займав два роки (перед цим - восени 1994 року - очолював виборчий штаб Леоніда Кучми). За цей час він став відомим і досить досвідченим політиком. Думка "всесильного Діми" (так його прозвали за набране політичний вплив) з різних питань для глави держави відігравало далеко не останню роль. Крім того, до 1997 року Д. Табачник був членом Ради нацбезпеки і оборони, Конституційної комісії, керував рядом консультативних і консультативно-дорадчих органів при Президенті.

Після відставки у 1997-м з посади глави президентської канцелярії ще рік працював радником глави держави. У 1999 році був одним з керівників виборчої кампанії Леоніда Кучми, повторно йде в президенти. У 1998-2003 рр.. Д. Табачник - депутат парламенту III і IV скликань. Паралельно займає посаду головного наукового співробітника відділу нацменшин Інституту національних відносин і політології НАН України. У першому уряді Віктора Януковича (з листопада 2002 року по лютий 2005 року) йому довірили курирувати соціальну та гуманітарну сфери на посаді Віце-прем'єр-міністра. Після "помаранчевої революції" і відставки Д. Табачник стає директором громадської організації "Національний експертний інститут України", навесні 2006 року - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (пройшов за списком блоку "За Януковича!").

На президентських виборах 2004-го завзято боровся за перемогу В. Януковича. Втім, як і на парламентських виборах-2006 - за нього ж і очолювану ним Партію регіонів. Ця відданість укупі з іншими гідність 4 вересня 2006 року повторно призвела Д. Табачника в уряд лідера "регіонів" - знову на посаду віце-прем'єра-гуманітарія.

На дострокових парламентських виборах у вересні 2007-го став народним депутатом VI скликання від Партії Регіонів. Склав депутат у зв'язку з переходом на посаду Міністра освіти і науки в уряді Миколи Азарова, створеному в березні 2010 року після перемоги Віктора Януковича в президентських виборах. 9 грудня 2010 очолив Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, що з'явилося в результаті оптимізації системи центральних органів влади.

Погляди і оцінки. Його називають "типовим представником епохи Леоніда Кучми". Йому приписують звичайні для того часу використання телефонного права, політичних інтриг, боротьбу за контроль над "доступом до тіла Даниловича". Цікаво його особисте визначення "кучмізму": "... Це політично стабільний режим з елементами авторитаризму, який характеризується успішним реформуванням та високими темпами зростання економіки і соціальних гарантій, забезпечив формування та поступальний розвиток громадянського суспільства протягом десяти років і перетворив Україну з держави де- юре в державу де-факто ".

Дмитро Табачник виступає за розширення прав російської мови в Україні, входить до числа завзятих противників вступу країни в НАТО. У війні між Президентом Віктором Ющенком і правлячої "антикризової" коаліцією займав чітко виражену про-коаліційну і про-прем'єрську позицію.

У квітні 2008-го, після оголошення дострокових виборів мера Києва і депутатів Київради, Президія Партії регіонів вирішила кинути в сутичку за посаду столичного голови саме Д. Табачника. До тих пір найбільш імовірною кандидатурою від ПР називали нардепа-"регіонала" Василя Горбаля. За словами однопартійця Андрія Клюєва, Табачник - "дуже розумна, грамотна, достатньо кваліфікована людина і гідний кандидат". Втім, вже скоро кандидат-"регіонал" взяв самовідвід.

Скандали. За час перебування у владі Д. Табачник неодноразово ставав фігурантом гучних скандалів. Серед них - історія, пов'язана зі спробою опублікувати в газеті "Урядовий кур'єр" (на пару з Міністром Кабінету Міністрів Анатолієм Толстоуховим) постанову ЦВК про перемогу В. Януковича в президентській гонці. Інша - з зникненням унікальних документів з держархіву у Львові. Ще одна - із сумнівною всеукраїнської соціальної акцією "Зір" з безкоштовної роздачі інвалідам війни дешевих окулярів китайського виробництва. Втім, жоден зі скандалів правових наслідків для Д. Табачника не приніс. "Я давав пояснення і ходив до Генпрокуратури України, як на роботу, весь 2005 рік. У грудні 2005-го нарешті все це закінчилося", - сказав як-то політик.

Регалії. Нагороджений орденами Ярослава Мудрого V ступеня та Богдана Хмельницького III ступеня, 15 орденами та 8 медалями іноземних держав. Заслужений діяч науки і техніки України.

Двічі віце-прем'єр - автор і співавтор кількох сотень наукових праць з історії України, політології, військової та політичної історії, книг суспільно-політичної тематики.

Сім'я. Одружений. Дружина - Тетяна Назарова - актриса Національного театру російської драми ім.Л.Українки.

Хобі. Серед захоплень - колекціонування старовинних нагород та інших раритетних предметів, живопис, театр.