Розмір шрифта:

Льовочкін Сергій Володимирович


Льовочкін Сергій Володимирович

Місце народження, освіта. Народився в Києві. Його батько - Володимир Льовочкін - генерал-полковник міліції, під час першого прем'єрства Віктора Януковича очолював Держдепартамент з питань виконання покарань (помер у грудні 2005 року). Кажуть, Льовочкін-старший був одним з небагатьох, хто знав всі деталі щодо судимостей Януковича.


У 1993-му Льовочкін-молодший закінчив Київський національний економічний університет за спеціальністю "бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності". У 1999-2002 рр.. отримав другу вищу в Українській академії зовнішньої торгівлі за спеціальністю "міжнародне право". Доктор економічних наук. Автор 33 наукових робіт (згідно автобіографії).


Кар'єра. Офіційно трудовий шлях розпочав у 1996 році. Працював у різних комерційних підприємствах, а через три роки "пішов у владу". У 1999-му призначений науковим консультантом Президента Леоніда Кучми. Каже, що на роботу його приймав Володимир Литвин, який очолював тоді патронатну службу Президента, за рекомендацією двох чиновників. Одним з них був донецький губернатор В. Янукович, у якого С. Льовочкін складався радником. Пізніше він стає референтом, помічником Л. Кучми. А з 2002 по 2005 рр.. в тодішній структурі української влади С. Льовочкін займав дуже вагомий пост - Першого помічника Президента.


Входив до наглядових рад державних банків, а також очолював наглядову раду ВАТ "Укртелеком". Кажуть, що до національного оператору зв'язку він дуже небайдужий: нібито у зв'язку з певним бізнес-інтересом. В інтерв'ю "Українській правді" сказав: "Моя принципова позиція -" Укртелеком "повинен бути невідкладно приватизований ... Бажано, за участю національного капіталу, тому що ... дозволяє контролювати всі інформаційні потоки в країні".


Після "помаранчевої" революції і відходу на спокій Л. Кучми став радником голови Верховної Ради В. Литвина. На парламентських виборах-2006 балотувався за списком спікерського "Народного блоку Литвина" (під 13-м номером), проте ця політсила до прохідного бар'єру не дотягла. С. Льовочкін частково розділив відповідальність з приводу того, що блок не потрапив до парламенту: казав, що, будучи членом штабу виборчої кампанії, не зміг настояти на деяких важливих рішеннях.


Напрацьовані за роки перебування у владі широкі зв'язки не дали молодому функціонерові опинитися в числі "колишніх". 5 вересня 2006-го новий голова В. Янукович Кабміну призначає С. Льовочкіна керівником Служби Прем'єр-міністра України. А вже 11 жовтня ця структура була реорганізована в Апарат глави уряду. За задумом Януковича, вона повинна була "акумулювати ідеї та пропозиції інтелектуальних, наукових кіл, оперативно реагувати на виклики, які постають перед суспільством і державою". Серед завдань Апарату він назвав також розробку аналітично-прогнозних і програмних документів, організацію інформування громадськості про діяльність уряду, забезпечення прозорості роботи Кабміну і відкритого доступу журналістів до інформації. У той же час, на думку незалежних експертів, другий уряд В. Януковича, як і перше, особливою відкритістю не відрізнялось.


На дострокових парламентських виборах 2007 року пройшов до Верховної Ради України під N45 списку Партії регіонів (ПР). У березні 2010 року склав депутатський мандат у зв'язку з призначенням Головою Адміністрації Президента Україна Віктора Януковича.


Оцінки. Опоненти закидають С. Льовочкіну зв'язок з російсько-українським "газовим монстром" "Росукренерго". Сам він це заперечує, хоча не приховує дружби зі співвласником компанії Дмитром Фірташем. Ще один камінь у город С. Льовочкіна з боку супротивників - його нібито дружні стосунки зі скандально відомим російським бізнесменом і виконавчим директором зареєстрованого в Україну "Російського клубу" Максимом Курочкіним (нині покійним).


У 1999-му першим помічником Президента С. Льовочкін став практично одночасно з призначенням Віктора Медведчука главою президентської Адміністрації. Деякі політики та аналітики тоді зробили висновок, що таке рішення Леонід Кучма прийняв спеціально - на противагу амбіційному лідеру СДПУ (о), щоб не вийшов з-під контролю.


В одному з інтерв'ю С. Льовочкін сказав, що його пов'язує давня дружба з власниками "Індустріального Союзу Донбасу" (ІСД). Тому не виключено, що Віктор Янукович, з огляду на це та інші потрібні в українському політикумі якості глави Апарату, спробував використовувати його знов-таки в якості противаги - тодішньому секретареві РНБО Віталію Гайдуку, співвласникові ІСД, а заодно і главі Секретаріату Президента Віктору Балозі.


Навіть далеко після "помаранчевої революції" С. Льовочкін шанобливо відгукується про свого шефа-Президенті. Каже, що відносини з Кучмою і до Кучми - "дружні і поважні".


Останнім часом молодий політик наростив вага в Партії регіонів. Після виборів-2007 в парламенті він зайняв авторитетний пост заступника лідера своєї фракції. На партійному з'їзді у квітні 2008-го його обрали заступником голови (В. Януковича) і членом президії політради ПР. А вже в червні внутрішньопартійні джерела заговорили про те, що депутати-"регіонали" розглядають С. Льовочкіна в якості основного кандидата на посаду першого заступника спікера Верховної Ради Арсенія Яценюка, однак цей пост йому так і не дістався.


Родинні зв'язки, оточення. Дружина - художник, дизайні Зінаїда Ліхачова. У подружжя четверо дітей: дві дочки і два сина. Серед кумів С. Льовочкіна - нардеп-регіонал Едуард Прутнік, Президент В. Янукович та екс-президент Л. Кучма.


Молодша сестра - Юлія Новикова (1977 р.н.), народний депутат від Партії регіонів.




Хомячковый рай. Уйти и потеряться:


Коментарії до ціейї нотатки більш не приймаються.


Рейтинг популярности - на эти заметки чаще всего ссылаются: